Як відомо, колективний договір укладають для дотримання інтересів насамперед працівників, проте також і в інтересах власників та уповноважених ними органів. Що потрібно передбачити змістом колективного договору – далі.

Регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин

Зміст і структуру колективного договору визначають сторони в межах їх компетенції. Згідно зі ст. 13 Кодексу законів про працю (далі – КЗпП)у колективному договорі встановлюються взаємні зобов’язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема:

• зміни в організації виробництва та праці;
• забезпечення продуктивної зайнятості;
• нормування і оплати праці, встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.);
• встановлення гарантій, компенсацій, пільг;
• участі трудового колективу у формуванні, розподілі та використанні прибутку підприємства, установи, організації (якщо це передбачено статутом);
• режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку;
• умов і охорони праці;
• забезпечення житлово-побутового, культурного, медичного обслуговування, організації оздоровлення і відпочинку працівників;
• гарантій діяльності профспілкової чи інших представницьких організацій трудящих;
• умов регулювання фондів оплати праці та встановлення міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень в оплаті праці;
• забезпечення рівних прав і можливостей жінок та чоловіків.

Колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги.

Оплата праці – основа колективного договору

Дотримання умов колективного договору однаково обов’язкове як для працівників, так і для роботодавця. Також положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства (ст. 9 Закону України «Про колективні договори і угоди» від 01.07.1993 р. № 3356-XII, далі −  Закон № 3356).

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 р. № 108/95-ВР (далі – Закон № 108) організація оплати праці здійснюється на підставі:

• законодавчих та інших нормативних актів; 
• генеральної угоди на національному рівні;
• галузевих (міжгалузевих), територіальних угод;
• колективних договорів; трудових договорів.

Найширший перелік норм, що потребують встановлення в колективному договорі, стосується оплати праці.

Як відомо, згідно зі ст. 97 КЗпП оплата праці працівників може здійснюватися за погодинною, відрядною або іншими системами за результатами індивідуальних і колективних робіт. Тому форми й системи оплати, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюють підприємства, установи, організації самостійно в колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлює власник або уповноважений ним орган.

Крім того, потрібно пам’ятати, що власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, які погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Розділ колективного договору, який регулює оплату праці, охоплює досить широке коло питань. Тому в більшості випадків доцільно оформити його у вигляді додатка до колективного договору.

Визначивши відповідно до вимог чинного законодавства форми і системи оплати праці, підприємство передбачає в колективному договорі питання оплати праці, преміювання, доплат і надбавок, винагороди за підсумками роботи за рік тощо, які є складовою частиною колективного договору і підставою для нарахування й виплати заробітної плати.

Додатки до колективного договору

Окремими додатками до колективного договору у разі потреби можуть бути оформлені:

• Правила внутрішнього трудового розпорядку;
• Положення про преміювання;
• Положення про виплату винагород (за видами винагород);
• Положення про доплати і надбавки;
• Положення про відрядження;
• Положення про відпустки та ін.

З огляду на нові вимоги до оплати праці нормами колективного договору також має бути забезпечено встановлення місячної заробітної плати в розмірі, не меншому за мінімальний. Конкретні розміри мінімальних ставок (окладів) заробітної плати, міжгалузеві та міжрозрядні співвідношення встановлюються в галузевих, територіальних угодах і колективних договорах.

Інші норми, визначені колективним договором Крім оплати праці, існують й інші норми, які потребують уточнення в колективному договорі. Зокрема:

1. План заходів з охорони праці та використання коштів на такі цілі включається до колективного договору (ст.ст. 161, 162 КЗпП).
2. Додаткові порівняно із законодавством трудові та соціально-побутові пільги (ст.ст. 91, 51, 179 КЗпП, ст. 7 Закону № 3356).
3. Встановлення тривалості щорічної додаткової відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці.
4. Встановлення тривалості щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці.
5. Обмеження на роботу за сумісництвом (ст. 21 КЗпП).
6. Встановлення інших видів відпусток (ст. 4 Закону № 504).

Звичайно, це не повний перелік випадків, які регулюються нормами колдоговору. Кожне підприємство самостійно вирішує, які аспекти мають бути узгоджені з трудовим колективом.

Подробиці: https://buhgalter.com.ua/news/trudovi-vidnosini/shcho-potribno-peredbachiti-v-kolektivnomu-dogovori/